Криза змін Перші місяці вагітності - це час революційних змін не тільки у фізіології жінки, але й у її психології. У внутрішньому, таємному просторі її "Я", з'явився простір іншої людини, з існуванням якого треба не просто рахуватися, а можливо, перешикувати все життя, змінити всі плани. Не всі можуть беззастережно прийняти ці зміни. Навіть якщо дитина бажана й довгоочікувана - грандіозність події, що сталась, захоплює всі думки жінки, змушуючи її хвилюватися: "Як буде складатися далі моє життя? Як буде протікати вагітність? Що буде з моєю кар'єрою? Чи зможу я забезпечити своєму маляті гідне майбутнє? Чи буду я гарною матір'ю?" Подібні щиросердечні переживання можуть викликати не тільки почуття втоми й дратівливості, але навіть стати причиною токсикозу або загрози переривання вагітності. Дратівливість Вагітність робить жінку емоційно ранимою, схильною до занепокоєння, більш чутливою до негативних переживань. Начебто б і привід для розладу незначний, а очі на "мокрому місці", і ніщо не радує. Багатьох жінок переслідує відчуття, начебто ти "у пастці" нудоти, що не припиняється, що звідкись береться втома, постійна дратівливість. Лікарі пояснюють такий нестійкий емоційний стан бурхливими гормональними змінами, що відбуваються в організмі. Тільки розуміння того, що такий стан природний і цілком фізіологічний не полегшує жінці цей складний період. Вразливість Навіть, якщо до вагітності жінка відрізнялася незворушною вдачею, то тепер може легко панікувати від абстрактних міркувань свого лікаря про ускладнення протікання вагітності або від розповіді ексцентричної подруги про свої роди. Сцени з деяких фільмів або телевізійних новин, різке зауваження начальника або попутника в метро можуть довести майбутню маму до сліз. Не треба боятись дати вихід своїм емоціям – можна поплакати, поскаржитись комусь, головне не заганяти похмурі думки й образи в глибину душі. Така підвищена вразливість просте нагадування про те, що настав час поміняти враження. Самотність У душі вагітної жінки відбувається так багато змін, що вона може почати почувати себе дуже самотньо у вирі нових переживань, що нахлинули. Всі навколишні її люди залишилися колишніми, лише вона одна у полоні "вагітних почуттів". Але в цей час переживання самітності дозволяє глибше заглянути у власну душу, розібратися в самій собі, проаналізувати свій життєвий досвід, а можливо переоцінити свої життєві цінності. Чого бояться майбутні мами? Майже всім жінкам, що очікують першої дитини, у тім або іншому ступені знайомі усвідомлені або несвідомі страхи й тривоги. І це не дивно: близькість змін навряд чи залишить кого б це не було байдужим і спокійним. Я не зможу дати дитині досить любові й ніжності Навряд чи хто-небудь стане заперечувати, що материнство жадає від жінки особливих якостей. Іноді страх перед майбутньою роллю може бути пов'язаний з тим, що жінка підсвідомо не почуває себе готовою піклуватися про маля. Причому це зовсім не означає, що вона дійсно не здатна на м'якість, терпіння й розуміння. Швидше за все, у її колишньому житті подібні почуття проявлялись під забороною або не зустрічалась відповідна ніжність й теплота. Тому тепер вона не знаєте, чи здатна на такі почуття і чи зможе полюбити своє малятко. Я почуваю, що стала занадто вразливою Інший страх може бути пов'язаний з відчуттям незахищеності. Стан безпорадності часто псує життя майбутнім мамам і не залежить від того, наскільки забеспечене їхнє існування. Просто під час вагітності жінка стає більше вразливою й беззахисною, і якщо десь у глибині душі в неї є таємна впевненість у тому, що "світ небезпечний, а я беззахисна", то тривога й відчуття неясної тривоги можуть зрости в кілька разів. До речі, іноді майбутні мами стають обережними й починають загострено реагувати навіть на примарну небезпеку, розуміючи при цьому всю несерйозність погрози. Мене лякає майбутнє Неминучі зміни, які відбудуться у її родині після народження маляти, також є джерелом тривог. Якщо майбутня мама завжди прагнула додати...